
У цьому напрямі ми досліджуємо, як психіка реагує на стрес, кризи, втрату та невизначеність — і як вона адаптується або не адаптується. Фокус: депресивні та тривожні стани, посттравматичні прояви, хронічний стрес, професійне вигорання та прикордонні функціональні стани між «нормою» та «клінікою».
Мета — з’єднати психіатричні класифікації та реальний людський досвід так, щоб люди, професіонали й системи могли діяти з позиції розуміння, а не страху.
Цей напрям розглядає мозок як орган адаптації. Ми вивчаємо, як хронічний стрес змінює увагу, пам’ять, навчання та прийняття рішень; як формуються патерни тривоги, уникнення і гіперпильності; і що підтримує відновлення через сон, терапію, фармакологію та зміни способу життя.
Мета — сформувати нейронауково грамотну культуру, де «стрес», «вигорання» та «відновлення» мають не лише емоційні, а й біологічні контури.
Травма стає масовим досвідом в умовах війни, насильства та системного стресу. Ми досліджуємо PTSD, тривалу (continuous) травму, вторинну травматизацію у професій допомоги та moral injury — ушкодження моральної структури людини під тиском неприйнятних подій або вимушених рішень.
Мета — розробляти етичні, науково обґрунтовані та прагматичні моделі відновлення, які можна масштабувати без втрати якості.
Ми відмежовуємося від «біохакінгу» як моди і працюємо з наукою про довголіття: як хронічний стрес впливає на старіння; як сон, рух, харчування, стосунки, когнітивні навантаження і сенс впливають на якість життя; як підтримувати когнітивне довголіття без псевдонауки.
Мета — допомогти зрозуміти довголіття як здатність залишатися присутнім у власному житті — з ясністю, гідністю та суб’єктністю.
Психічне здоров’я не існує у вакуумі. Ми вивчаємо, як інституції, управлінські рішення, культура відповідальності та хронічні кризи формують психічний стан професійних груп і спільнот.
Мета — перевести розмову про психічне здоров’я з рівня «особистої проблеми» на рівень спільної відповідальності людей, інституцій і держави.
Цей напрям присвячений сенсу, ідентичності та життєвим переходам: хто я під час і після кризи; як не розчинитися в ролях; як зберігати якість життя у нестабільному світі.
Мета — підтримувати суб’єктність людини та здатність переосмислювати життя без спрощень і токсичного позитиву.
Ми досліджуємо, як AI, біотехнології, кліматичні ризики та інформаційні війни змінюють увагу, пам’ять, тривожність, самотність і уявлення про майбутнє. Аналізуємо тенденції, моделюємо сценарії та формулюємо етичні запитання до майбутнього.
Мета — підготувати людину й інституції до світу, де психічне здоров’я стає ключовим ресурсом стійкості.